Книжкова виставка "Мій рідний край, це серця рідна пристань"

 

                Є  край такий, що на легенду схожий,

                На казку, що в століття поривна.

                На цій землі - благословення Боже,

                Це -Тернопільщина, рідна сторона.

    У нашому ліцеї була організована книжкова виставка "Мій рідний край,це рідна пристань" про  славних мешканців нашого краю, які жили і зараз проживають  в кожному домі Тернопільського краю.

  Наш край дуже багатий на відомих письменників та поетів. Це  і Соломія Крушельницька(оперна співачка і педагогиня), Левко Крупа (поет, драматург, громадський діяч),Володимир Базилевський (поет і письменник). Відомі поети та письменники  нашого села Ярослав Павуляк(український поет-шістдесятник, член Національної спілки письменників України), Олег Смоляк, (вчений у галузі мистецтвознавства та фольклористики,учитель, диригент, культурно-громадський діяч, доктор мистецтвознавства, професор, Член Національної спілки композиторів України).Володимир Дорожовський (український літератор, громадський діяч), Ігор Миколів (автор книг). 

    Їхню естафету підхопили Михайло та Мирослав Олексіви, Віра Ковалишин, Богдан Ракочий, Марія Смоляк (Баб’як), Олександра Малік, Ігор Бережний, а останнім часом студентська та учнівська молодь – Соломія Джинджириста, Ігор Гуцайлюк, Ярослав,МоскальІ Ігор, Михайленко Оля, Ярослав Темірханов. 

     З творістю цих авторів можна  ознайомитись на нашій виставці.

Книжкова виставка "Поет «недостріляного» Відродження" (до дня народження Максима Рильського)

                                                               Максим Рильський

   Один з визначних митців України ХХ століття, академік АН УРСР  Максим Тадейович Рильський (1895–1964), увійшов в історію української культури як поет, автор текстів до музичних творів, мовознавець, перекладач, громадський діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен, проповідник гуманістичних, загальнолюдських цінностей, що не втрачають свого вагомого значення і сьогодні.

                               Цікаві факти про Максима Рильського

   ⏩Максим Рильський народився у заможній сім’ї відомого етнографа та громадського діяча Тадея Рильського. На час народження сина – 19 березня 1895 року, батькові було вже 54 роки, походив він із заможного поль­ського поміщицького роду. Для батька це був другий шлюб. Його матір Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки, яку читати й писати навчив чоловік.

   ⏩Його з дитинства оточували представники інтелігенції. Батько вчив Максима читати й писати українською, що було тоді нетиповим явищем, адже у школах викладали тільки російською. Саме батько навчив Максима любити рідну природу та книги.

   ⏩Рильський почав писати рано, перший вірш було надруковано, коли йому було лише 12 років.

   ⏩Перша юнацька збірка Максима Рильського «На білих островах» вийшла у 1910 р. Це була ще поезія початківця, але вже тоді він вправно володів словом, хоча йому було лише 15 років. До збірки входило 57 поезій.

  ⏩Рильський чудово грав на фортепіано. Музики вчив його сам Микола Лисенко, батьків друг, у родині якого він довгий час жив. Максим Тадейович назвав композитора “сонцем української музики” й присвятив йому кілька віршів.

   ⏩Максим Рильський товаришував з Остапом Вишнею та Павлом Тичиною, спілкувався з Олександром Довженком. Після ув’язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості, разом вони часто ходили на полювання.

 ⏩Друзі називали Рильського «Максимом Золоте Серце», і це було виправдано. Він став опікуном над дітьми свого старшого брата Івана, що залишилися сиротами, й завжди відносився до Павла та Люби як до рідних. Катерина й Максим жили в злагоді й взаємопідтримці. Своїй дружині Рильський присвягив чимало поезій.

   ⏩Після Другої світової війни цензура знову взялася за Рильського. Навіть у школах учителі отримали вказівку заставити школярів заклеїти ті сторінки підручників, на яких була надрукована біографія і твори Рильського. А його збірки “Вірність” (1946) та “Чаша дружби” (1946) були заборонені.

   ⏩Рильський багато працював все своє життя. Він не лише писав вірші, а й багато перекладав. Поет залишив після себе сотні перекладів з різних мов та понад 40 збірок віршів. Також поет був академіком Академії наук УРСР, директором інститу мистецтвознавства, фольклору та етнографії, депутатом Верховної Ради СРСР. У той же час він ніколи не цурався фізичної праці: садив дерева, квіти, вирощував виноград.

   Працював М.Рильський до останнього дня, незважаючи на невиліковну хворобу, рак підшлункової залози, перед хворобою медицина виявилася безсилою.  Помер Максим Рильський 24 липня 1964 рок

Джерело: https://dovidka.biz.ua/maksim-rilskiy-tsikavi-fakti

Книжкова виставка до дня народження М.Рильського

Книжкова виставка "Залізна леді української поезії"(до дня народження Ліни Костенко)

     Ліна Костенко — це видатна і знана кожному українцю поетеса і письменниця, яка здобула всесвітнє визнання завдяки своїй глибокій поезії та літературній діяльності. Це одна з найважливіших фігур сучасної української літератури, бо Костенко справді значно вплинула на розвиток України, як культурний, так і громадський.

    Поезія української поетеси відзначається надзвичайною глибиною та гармонією.

   Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в невеликому містечку Ржищеві, розташованому за 80 кілометрів від Києва. Майбутня поетеса прожила в цьому містечку лише шість років, та воно назавжди залишилося в її пам'яті. Коли Ліні було 6 років, родина переїхала до Києва.

    Ліна Костенко завжди служила живим прикладом відданості мистецтву і ідеям. Протягом свого життя поетеса отримала безліч високих нагород та визнань за свою творчість. Ось кілька з них:

• Лауреатка Державної премії ім. Тараса Шевченка за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність» (1987).
• Лауреатка Премії Антоновичів за збірку «Сад нетанучих скульптур» (1989).
• Почесна відзнака Президента України (1992).
• Лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000).
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000).
• Звання Героя України (відмовилася).
• «Золотий письменник України» (2012).
• Відзнака ім. блаженного священномученика Омеляна Ковча (2013).
• Орден Почесного Легіону (2022). Поетеса присвятила його українським військовим.

Це лише кілька з численних нагород і визнань, які отримала Ліна Костенко протягом свого життя. Її поезія і літературна спадщина продовжують вражати і надихати покоління за поколінням.

ЛІНА КОСТЕНКО — ЦІКАВІ ФАКТИ

    Життя видатної української поетеси є справжнім лабіринтом цікавих і незвичайних подій, які створюють портрет надзвичайно цікавої та надихаючої жінки. В її біографії сховано безліч незвичайних фактів і відкриттів, які розкажуть нам більше про цю видатну особистість. Насолоджуйтесь десятьма найцікавішими з них.

1. Школу на Трухановому острові в Києві, в якій навчалася Ліна, спалили 1943 року разом з усім селищем, де мешкала родина. Спогадам про той період поетеса присвятила вірш “Я виросла у Київській Венеції”.
2. Один твір письменниці екранізували. Це — кіносценарій “Перевірте свої годинники” 1963 року. У ньому йшлося про поетів з України, які загинули через Другу світову війну. Фільм зняли 1964 року, але його так і не побачили глядачі. Сценарій Ліни Костенко так сильно переробили, що вона відмовилася бути його автором.
3. У 1967 році Ліну Костенко номінували на Нобелівську премію з літератури.
4. Через завзятість і неабияку сміливість Ліну Костенко називають “залізною жінкою”. Вона завжди говорила і писала, що хотіла. Навіть коли її колеги боялися репресій і мовчали, вона відкрито критикувала владу. Таку незламність поетеса успадкувала від бабусі.
5. Поет Дмитро Павличко, говорячи про Ліну Костенко зізнався, що досі не може викинути коробку сірників, яку він багато років тому купив для того, щоб під час зустрічі прикурити поетесі сигарету.
6. Ліна Костенко — це перша українська поетеса, яка відмовилася від звання Героя України. Вона тоді сказала: “Політичної біжутерії не ношу!”. 
7. Письменниця дуже любить подорожувати. Свого часу вона разом із чоловіком Василем Цвіркуновим об'їздила всю Україну на їхньому старенькому “Запорожці”.
8. Поетеса з 1991 року відвідує Чорнобильську зону. Наприклад, у 2005 році поетеса взяла участь в експедиції, де разом з істориками та культурологами займалася збереженням спадщини Полісся. Тема Чорнобильської катастрофи посіла важливе місце і в творчості Костенко. Наприклад, у 2011 році вийшла книжка “Зоря на ім'я Полин: пам'ятаючи Чорнобиль”, до якої увійшли вірші поетеси та її кіносценарій "Чорнобиль: Тризна" в італійському перекладі.
9. Ліна Костенко — почесна професорка Національного університету “Києво-Могилянська академія”, а також почесна докторка Львівського та Чернівецького національного університетів.
10. Ім'я Ліни Костенко вшановують не тільки в Україні, і навіть не тільки на нашій планеті — 2015 року мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.

   Життя і творчість цієї видатної поетеси — це невичерпне джерело натхнення для багатьох поколінь. Вона залишається живим символом сили слова та гідності, яка і надалі надихатиме та навчатиме нас.

ТВОРЧІСТЬ ЛІНИ КОСТЕНКО

Ліна Костенко відома своєю обширною творчістю, в якій представлені вірші, поезії, есе, романи та поеми. Ось деякі з найвідоміших творів Ліни Костенко:

Романи:

• “Маруся Чурай” — роман у віршах (1979);
• “Берестечко” — роман у віршах (1999);
• “Записки українського самашедшого” — єдиний роман Ліни Костенко 21 століття (2010).

Поеми:

• “Дума про братів Неазовських” (1984);
• “Скіфська одіссея” (1986);
• “Сніг у Флоренції” (1987).

Поезії:

• “Крила” — найвідоміша поезія Ліни Костенко;
• “Вже почалось, мабуть, майбутнє…”;
• “Віяло мадам Полетики”;
• “Життя іде, і все без коректур…”;
• “На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки…”;
• “Моя любове! Я перед тобою…”;
• “Мій перший вірш написаний в окопі…”;
• “Очима ти сказав мені: люблю…”;
• “Пастораль ХХ сторіччя”;
• “Пелюстки старовинного романсу”;
• “Пісенька з варіаціями”;
• “Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…”;
• “Розкажу тобі думку таємну…”;
• “Світлий сонет”;
• “Старенька жінко, Магдо чи Луїзо!..”;
• “Тут обелісків ціла рота…”;
• “Українське Альфреско”;
• “Умирають майстри…”;
• “Хай буде легко. Дотиком пера…”;
• “Чекаю дня, коли тобі скажу…”.

• 

  Книжкова виставка «Цариця поезії України»до дня народження Ліни Костенко

• 
  
  

Єднаймо душі словом Кобзаря(до 210- річниці з дня народження Т.Г.Шевченка)

                                                          

                                                    ТАРАС ШЕВЧЕНКО       

    Щорічно 9 -10 березня Україна та світ відзначають Шевченківські дні, вшанувають поета прозаїка, мислителя, живописця, графіка, громадського діяча, справжнього пророка.

   Цікаві факти про поета

• Тарас Шевченко був  талановитим художником - він створив понад 1300 картин, із яких до нашого часу збереглися понад 800. До власних творів поет створював ілюстрації, любив малювати автопортрети.
• 
  
  
• Твори Тараса Шевченка перекладені більш ніж ста мовами світу.
• 
• Після смерті Шевченка в народі казали,  що Кобзар не помер, і що він визволить українців з кріпацтва.
• Шевченко був невисоким, мав зріст 164 см.
• За життя  Тараса Григоровича його більше цінували як художника, а не як поета.
• Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв у Петербурзі, бувши успішним портретистом. 
• 
• За все своє життя Шевченко пробув в Україні 15 років.
• Поет любив каву по-віденськи.  Але улюбленим напоєм Шевченка був чай, за спогадами історика Миколи.
• бленою стравою Тараса Шевченка, як згадують його друзі, був борщ із сухими карасями, свіжою капустою і приправами.
• 1975 року один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.
• 
• 1384 пам’ятники Тарасові Шевченку встановлено у світі. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили 1881 року в місті Форт-Шевченко.
• 
• Найменше у світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко створив  український майстер Микола Сядристий. 
• 
• Радянська влада не могла просто заборонити твори Шевченка, бо вони були занадто відомі. Замість цього Кобзаря намагалися дискредитувати.

• Слова Тараса Шевченка, що надихають та допомагають боротися за Україну:

  • Борітеся – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!
  • 
  • Вогонь запеклих не палить.
  • І на оновленій землі врага не буде, супостата, А буде син, І буде мати, І будуть люди на землі.
  • В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. Нема на світі України, немає другого Дніпра,
  • Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
  • Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!
  • Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле.
  • Кохайтеся ж, чорнобриві, Але не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами.
  • Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
  • В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
  • І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик.
  • 
    

    

    Книжкова виставка "Пророк українського народу"

    
    
    
    

Книжкова виставка "Квітчастий король"( до річниці з дня народження Лееоніда Глібова)

 

     Леонід Глібов – відомий український байкар, письменник, поет й громадський діяч. Людина, ім’я якої чули і дорослі, і діти. Його творчість здатна зачарувати читачів з перших хвилин. Головна тема байок Глібова – несправедливість суспільного устрою.

     Народився майбутній письменник 5 березня 1827 року у селі Веселий поділ, що на Полтавщині в сім’ї управителя маєтків магнатів Родзянків. Був хворобливою дитиною, початкову освіту здобув вдома. Свій перший вірш Глібов написав у 13 років. Подарував світові чимало робіт: 107 байок українською мовою, 43 поезії, 27 віршованих загадок, казки, поеми та інше. Одні з найвідоміших його творів: “Ведмідь-пасічник”, “Вовк та ягня”, “Зозуля і півень”, “Квіти”, “Муха й бджола”, “Синиця”… Помер байкар 10 листопада 1893 року в Чернігові від астми та хвороби серця.

    Пропонуємо вам ознайомитися із цікавими, подекуди трагічними фактами із життя Леоніда Глібова.

1. Був чудовим вчителем, якого любили учні. Працював викладачем історії та географії у дворянському училищі Подільської губернії. У 1859 році став викладачем географії у Чернігівській чоловічій гімназії. Його учнем був батько Лесі Українки – Петро Антонович Косач.
2. Свої твори Леонід Глібов друкував у журналі “Основа”, що виходив тоді у Петербурзі. Також у 1861 році письменник почав видавати тижневик “Черниговский листок” російською та українською мовами.
3. Перша збірка його байок вийшла у Києві 1863 року. Вона містила 36 творів. Майже весь цей тираж був знищений у зв’язку з підписанням валуєвського циркуляра.
4. В останні роки життя, через хворобу, у нього сильно погіршився зір, але продовжував писати під лінійку з лупою.
5. Незадовго до смерті Глібов продиктував близькому приятелеві свою останню байку «Огонь і Гай», якій судилося стати своєрідним заповітом поета.
6. На місці його будинку у Чернігові встановлено пам’ятний знак.

Книжкова виставка до дня народження Леоніда Глібова