субота, 27 квітня 2024 р.

Чорнобиль - біль та скорбота України

 

Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок.

     Минуло 38 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу.

    Чорнобильська катастрофа перевернула з ніг до голови увесь світ, зламала життя сотень тисяч людей і назавжди змінила ландшафт величезної території, яка постраждала від радіоактивного забруднення. Людей із неї відселили, щоб захистити їх від забруднення, а землі переважно законсервували. 

   26 квітня 2021 року виповнюється 38 років з того дня, коли ядерна катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції розділила наше життя на "до" і "після", а назва мало кому відомого до тієї пори українського містечка перетворилася на синонім трагедії всесвітнього масштабу. Трагедії, наслідки якої остаточно не подолані й до сьогодні. Вона назавжди змінила життя сотень тисяч людей і на сотні років зробила непридатними для постійного проживання людини понад 2,5 тисячі квадратних кілометрів території нашої держави. Ця катастрофа стала найбільшою за всю історію ядерної енергетики за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей та за економічними збитками.

Квітень 1970 року. Початок будівництва Чорнобильської АЕС.

Грудень 1977 року. Запущено в експлуатацію перший блок Чорнобильської АЕС.

28 березня 1984 року. Виведено на повну потужність четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС. Він вважався найсучаснішим, але до катастрофи пропрацював лише два роки.

26 квітня 1986 року приблизно о 01:23 на  четвертому енергоблоці стався вибух. На цей момент у реакторі було близько 200 т урану. Внаслідок  аварії було зруйновано обшивку, через відсутність захисної оболонки у повітря здійнялися 60 т радіоактивних речовин. Відразу після вибуху реактора радіонукліди були викинуті на максимальну висоту – до 10 км.

Ще 2 дні керівництво колишнього СРСР інформацію про цей вибух від світу приховувало.

Радіоактивна хмара, що утворилася після вибуху, накрила не лише Україну, Білорусь та Росію, які розташовані поблизу ЧАЕС, але й  частину Югославії, Болгарії, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехословаччину, Нідерланди, Бельгію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою), Британію та острів Мен...

Пожежа  на енергоблоці тривала 10 днів. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня.

 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії. 

8,5 мільйона жителів України, Білорусі, Росії отримали в найближчі після аварії дні значні дози опромінення. 

З травня по грудень 1986 року над четвертим енергоблоком було зведено  бетонний саркофаг – об'єкт "Укриття".

До кінця літа 1986 року з 81 населеного пункту України було евакуйовано 90 784 особи. У 1986-1987 рр. для переселенців побудовано 23000 будинків, 15000 квартир, гуртожитків, 800 закладів соціальної та культурної сфери.

2293 українських міст, селищ і сіл, населення яких складало понад 2,6 мільйона людей,  виявилися забрудненими радіоактивними нуклідами.

Ліквідаторами аварії, які боролися з вогнем і розчищали завали, стали понад 600 тисяч осіб. 

З 26 квітня по жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок, звісно, не запускали.

1991 рік. На другому енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої було заблоковано роботу цього реактора.

Грудень 1995 року. Україна, країни "Великої сімки" та Комісія Європейського Союзу підписали меморандум, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції.

15 грудня 2000 року. Чорнобильську атомну електростанцію повністю  зупинено. 

Березень 2004 року. Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проєктування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага зруйнованого 4-го енергоблоку ЧАЕС. Побудований до листопада 1986 року саркофаг (об'єкт "Укриття") над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнувався. Небезпека, в разі його обвалення, передусім визначалася тим, як багато радіоактивних речовин знаходиться всередині. Ця цифра сягала 95 % від тієї кількості, яка була на момент аварії. Тож руйнування "Укриття" могло призвести до дуже великих викидів. 

Квітень 2012 року. Початок спорудження нового безпечного конфайнменту, або як його скорочено називають НБК, який має форму велетенської арки, що накрила старий об'єкт "Укриття". Через великі розміри,  НБК довелося будувати двома частинами, які були підняті та успішно з'єднані 2015 року. Всередині арки НБК було встановлено кран для демонтажу  старого саркофага і залишків четвертого енергоблоку.

29 листопада 2016 року.  Відбулося завершення насування арки над 4-м енергоблоком.

Вересень 2019 року. Будівництво НБК офіційно завершено.

24 квітня 2020 року. Новий безпечний конфайнмент переведено у режим пробної експлуатації. Під час пробної експлуатації практично все обладнання і системи НБК працювали у проєктному режимі протягом 72 годин і надійно виконували  свої функції. Крім цього, робота в такому режимі дозволила перевірити рівень кваліфікації, отриманий персоналом ЧАЕС під час навчання.

24 липня 2020 року. Розпочато дослідно-промислову експлуатацію першого пускового комплексу нового безпечного конфайнменту. Планується, що дослідно-промислова експлуатація об'єкта триватиме один рік, а після успішного її завершення Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" має надати до Державної інспекції ядерного регулювання  України заяву для отримання ліцензії на експлуатацію комплексу конфайнменту та об'єкта "Укриття" (у рамках окремого виду діяльності – переробка, зберігання радіоактивних відходів).

Проєктний термін експлуатації НБК –  100 років. Його будівництво обійшлося в 1,5 млрд євро, які зібрала міжнародна спільнота. При цьому понад 700 млн євро сягнув внесок Європейського банку реконструкції та розвитку.

Нині в зоні відчуження, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено оселятися людям, живуть близько 400 видів тварин, птахів і риб, налічується 1200 видів флори, 60 з яких занесені в Червону книгу України, а 20 є рідкісними... 

 Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про Ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.


Фотовиставка "Чорнобиль- біль та скорбота України

середа, 24 квітня 2024 р.

Григорій Тютюнник

 

                                                                 

                                                  Григорій Тютюнник

                                              (1920 — 1961)

Григорій Михайлович Тютюнник — український прозаїк, поет. Народився 23 квітня 1920p. в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. З 1938р. майбутній письменник — студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалось в пам'яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця. В післявоєнні роки був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу "Жовтень", вів активну і напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збірка оповідань "Зорані межі" (1950), повість "Хмарка сонця не заступить" (1957). Вже після смерті письменника побачила світ збірка поезій воєнного часу "Журавлині ключі" (1963).

Роман Г. Тютюнника "Вир" (1960 — 1962) посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.

Г. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостро-актуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.

Помер 29 серпня 1961p.

Книжкова виставка присвячена творам Григорія Тютюнника




вівторок, 23 квітня 2024 р.

Всесвітній день книги та авторського права


     Всесвітній день книги та авторського права відзначається щорічно 23 квітня, за рішенням ЮНЕСКО від 15 листопада 1995 року. Рішення прийняте з метою просвіти, для подальшого розвитку усвідомлення культурних традицій, а також з урахуванням того, що книги є найвагомішим засобом поширення знань та найнадійнішим способом їхнього збереження. В резолюції відзначається також доцільність проводити в цей день книжкові виставки та ярмарки.
«Хто полюбить книгу,той далеко піде у своєму розвитку» (ШевченкоТ. Г.)

   Дата 23 квітня є символічною для світової літератури. У цей день народилися відомі світові зірки художнього слова, новатори в літературі свого часу – Вільям Шекспір, Моріс Дрюон, Інка Гарсіласо де ла Вега, Мануель Мехіа Вальєхо, X. Лакснесс, Василь Земляк, Григір Тютюнник, Василь Кухта, Андрій Курков.

    Традиція ж святкування Дня книги народилася у Каталонії, в першій половині XX століття. Ідея створення належить письменникові й редакторові з Валенсії Вісенту Клавелю Андресу. У 1926 р. іспанський король Альфонс XIII розглянув його пропозицію і підписав королівський указ, згідно з яким 7 жовтня (вважалося, що в цей день народився Сервантес) запроваджувався День іспанської книги. У 1930 р. День книги в Іспанії перенесли на 23 квітня, коли, ймовірно, помер письменник. Також, 23 квітня відзначають День Святого Георгія, заступника Каталонії, коли книготорговці влаштовують книжкові ярмарки.

      Авторське право – це один із засобів охорони інтелектуальної власності людини, набір прав, наданих авторам оригінальних творів. Інтелектуальна власність охоплює всі творіння людського розуму – письмові, музичні, живописні, драматичні, хореографічні твори, фільми та мультимедійні продукти, комп’ютерні програми.

   1 січня 2023 року набув чинності новий закон про авторське право та суміжні права. Він прийшов на зміну застарілому документу від 1993 року, який, наприклад, визначав, що комп’ютерні програми охороняються як літературні твори. https://dou.ua/lenta/articles/new-copyright-law/

    Історія авторського права веде свій початок, як вважають науковці, з появи друкування, і перший відомий державний нормативний акт щодо охорони авторського права стосувався літературних творів, а перша міжнародна конвенція, яка стосувалася захисту авторських прав, прийнята в інтересах книговидавців. Першим нормативним актом авторського права, який закріпив низку прав авторів і розділив повноваження авторів та видавців, вважається прийнятий у 1709 році в Англії “Статут королеви Анни”.

     Одна з традицій Всесвітнього дня книги та авторського права – обрання міста, що на рік стане Світовою столицею книги, та буде проводити заходи щодо популяризації літератури і читання. Ця традиція запроваджена 2001 року. Щороку ЮНЕСКО спільно з міжнародними організаціями, що представляють три напрями книжкової галузі, – Міжнародним союзом видавців, Міжнародною федерацією книготорговців і Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій – обирають Світову столицю книги. Зі свого боку міста зобов’язуються всіляко сприяти розвитку книговидання і промоції читання.
     Своїм святом цей день вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі та всі, хто причетний до книжкової справи.
Книжкова виставка до дня книги та авторського права






пʼятниця, 12 квітня 2024 р.

Година спілкування "Традиції українського народу"


    Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.

     Повсякденне життя українського народу, а також святкування часто супроводжуються цікавими звичаями, які пройшли через століття. Як правило, українська молодь, із задоволенням шанує ці традиції, зберігаючи духовну спадкоємність  разом з їх предками. Кожен має можливість поринути в світ української культури,  взяти участь у святкуванні Різдва, Великодня,Вербної неділі,  Івана Купала,Спаса. насолоджуючись  обрядами весілля, хрестинами, співати колядки чи гаївки.

    Разом з учнями 6 та 7 класу , була проведена година спілкування "Традиції українського народу", де учні разом з бібліотекарем , обговорювали традиції,звичаї, обряди  нашого народу, і святкування свят, сімейні традиції.  Була організована тематична книжкова  виставка,та вікторина,  з якою учні здобули ще більше знань та цікавої  інформації.


Книжкова виставка "Традиції українського народу"





середа, 10 квітня 2024 р.

Книжкова виставка "Ці казки - скарби народні"

 

     «Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер,що роздмухує вогник дитячої думки і мови»
В.О. Сухомлинський

     Для дитини казка завжди була і залишається не тільки першим і найбільш доступним способом пізнання світу, а й способом пізнання соціальних відносин, поведінки в ситуаціях повсякденного життя. А ще, казка задовольняє тягу людини до героїчного, незвичайного і фантастичного, формує і розвиває фантазії.

      Казки – це унікальний світ, де реальність переплітається з фантазією, де чудові історії стають живими в уяві, ідеальне місце, де дитячий сміх і навчання ідуть поруч. Але навіщо, здавалося б, розумним і дорослим людям потрібні казки?

      По-перше, казки – це інструмент передачі мудрості та навчання. Вони часто вбирають в себе важливі життєві уроки та моралі, які допомагають людям розуміти світ і робити правильний вибір в житті. Через казки діти вчаться про добро і зло, про важливість чесності, дружби та інших важливих цінностей. Навіть дорослі часто знаходять у казках важливі натхнення для власного життя.

        По-друге, казки сприяють розвитку уяви та творчості. Вони відкривають перед нами неймовірні світи, де можливе все, де дерева можуть говорити, а звірята розуміють мову людей. Казки підтримують розвиток дитячої фантазії та сприяють формуванню творчого мислення. Дорослі теж можуть знайти в казках джерело натхнення для своїх творчих зусиль.

     По-третє, казки надають можливість втекти в інший світ на деякий час. Вони розслаблюють і віддаляють нас від повсякденних проблем і стресів. Читаючи казки, ми можемо відчути себе дітьми знову, відчути радість від дива та пригод. Це допомагає відновити емоційний баланс і зберегти життєвий оптимізм.

     Казки – це як віконце в світ фантазії, яке завжди відкрите перед нами. Вони вчать, надихають та роблять наше життя більш барвистим. Тож, навіщо людям казки? Вони дарують нам не тільки розвагу, але й навчають, надихають і підтримують нас на усіх етапах життя.

      У великій кількості, українські народні казки почали записуватися з початку XIX ст. 

   Першими дослідниками, що започаткували збирання народних казок, були Євген Гребінка, Петро Гулак-АртемовськийМикола ЦертелєвМихайло МаксимовичІзмаїл СрезневськийЛевко БоровиковськийМикола КостомаровОсип Бодянський («Наські українські казки») та ін. 

   З середини ХІХ ст. записували та оприлюднювали тексти казок Пантелеймон Куліш, Данило МордовецьІван МанжураМихайло ДрагомановВолодимир ГнатюкВолодимир ШухевичВасиль МилорадовичМарко Вовчок та інші.

   Першим цілісним виданням української казкової прози, було двотомне видання Івана Рудченка. Наступні збірники казок опублікували Павло Чубинський, Каленик Шейковський, Борис Грінченко, Володимир Гнатюк, Іван Манжура. В часописах для дітей друкували казки Ганна Барвінок, Олена Пчілка, Леся Українка. Вони були авторами перших наукових розвідок про українську народну казку та методичних порад щодо запису оповідей під час тематичних подорожей[8].

    Іван Франко писав статті, в яких досліджував соціально-історичний ґрунт казкового епосу, розкривав його міжслов'янські ідейно-художні особливості. Значний внесок у вивчення казки зробили етнографи, літературознавці, музикологи, педагоги, філософи: Маркіян Шашкевич, Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Михайло Максимович, Михайло Драгоманов, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Олександр Потебня, Станіслав Людкевич, Філарет Колесса та інші.[8]

     Основу для систематизації казок заклали Павло ЧубинськийМикола СумцовМихайло ДрагомановПавло ІвановПетро Єфименко, Володимир Гнатюк, Василь Милорадович, Тадей Рильський та ін. Іван Рудченко, критикуючи класифікації творів фольклору, зокрема казок, створив їхнє тематичне групування: про звірів, про птиць, нечисту силу, зміїв, богатирів, про билицю, бувальщину[8].

     У XX столітті дослідження казок й переказів, здійснювали Лідія Дунаєвська, казок про тварин і байок — Володимир Крекотень, Степан Карпенко. А Лев Бараг, Іван Березовський, Костянтин Кабашніков, Микола Новиков розробляли порівняльні покажчики сюжетів східнослов'янських казок на основі покажчика Аарне-Томпсона. В останній третині XX століття українську народну казку досліджували Віктор Давидюк, Лідія Дунаєвська, Олександра Бріцина та інші сучасники[8].

Книжкова виставка "Ці казки - скарби народні"




вівторок, 2 квітня 2024 р.

Міжнародний день дитячої книги(2 квітня)

                                      "Книги-віконця у чарівний світ"


   На початку квітня діти і дорослі святкують день народження дитячої книги. З моменту появи на світ людина починає вчитися ходити, говорити, пізнавати навколишній світ. Сонячний промінь і метелик, який сів на квітку, кумедна картинка і добра пісня, весела гра і улюблена книга – перші вчителі дитини.

   Одним із найулюбленіших казкарів усіх часів і народів визнаний Г. К. Андерсен – автор всесвітньо відомих казок для дітей і дорослих. Його твори, перекладені більш ніж 150 мовами, стали сценаріями численних екранізацій, мультфільмів, театральних постановок. Перу чарівного казкаря Андерсена належать 6 романів, 51 п’єса, 25 книг подорожніх нотаток, вірші, проте в літературі він залишився перш за все, як автор казок та історій. Ним написано 212 казок, що склали 24 збірки.

    Тому в день народження Г.К.Андерсена, 2 квітня, у всьому світі відзначаємо Міжнародний день дитячої книги.

    З нагоди свята в шкільній бібліотеці для дітей відбувся  захід "Книги – віконця у чарівний світ"

    З учнями 5 класу проведено  вікторину де діти перевіряли свої знання, що  знають про книги. Також розшифровували прислів"я  про книгу. І грали у пізнавальну гру-вікторину "Мільйон дитячих книг".




    Ви також маєте зможу перевірити свої зання про книги, та пройти гру "Мільйон дитячих книг

Вікторина

⏩Дерево - не дерево, а листки має. (Книга) 

Заклад, у якому зберігаються та видаються для тимчасового користування книги. (Бібліотека)

Де створюються книги? (У друкарні)

 Хто ілюструє, оформляє книги? (Художники-ілюстратори)

 Як називають людину, яка працює в бібліотеці? (Бібліотекар)

 Як називається бібліотека, яку збирають удома? (Домашня)

 Хто автор казки «Рукавичка» ? (Народ)

 Людина, яка відвідує бібліотеку? (Читач)

 Бібліотека, яка обслуговує вчителів і учнів? (Шкільна)

 Магазин, у якому можна придбати книги. (Книжковий) 

 Що зберігається у бібліотеці? (Підручники, Книги, газети,журнали, довідники) 

 Що допомагає знайти у книзі вірш, оповідання, казку, главу або розділ? (Зміст)

 Малюнок у книзі. (Ілюстрація)

 Назва книги. (Заголовок)

  Що захищає книжку від пошкоджень і надає їй охайного вигляду? (Обкладинка)

  Перша сторінка книги. (Титульний лист)

  У школі ти школяр, школярка, а хто ти в бібліотеці? (Читач,читачка)

   Папір зі шкіри (козячої чи телячої). (Пергамент)

    Гра- вікторина "Мільйон дитячих книг" https://www.educ.com.ua/biblioteka/gra-viktorina-miljon-dityachih-knig.html#google_vignette

    За свої знання знавці дитячих книг отримали грамоти, та ознайомились з книжковою виставкою "Стежками дитинства"


Книжкова виставка "Стежками дитинства"

   Шануйте, бережіть, любіть книжки! І тоді весь розум, мудрість і людська доброта переходитимуть до вас через книги. Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги! Запам’ятайте: «Книга – джерело знань»!

Пам’ятка:

 Якщо хочеш поговорити з ким-небудь – відкрий книгу. 

  Якщо ти занудьгував – візьми книгу. 

   Якщо хочеш одержати пораду – відшукай її у книзі. 

   Якщо прагнеш знайти друга – подружися з книгою. 

   Якщо мрієш стати справжньою людиною – читай книги. 

  Якщо хочеш відчути безмежні можливості людського розуму – працюй з книгою.



середа, 27 березня 2024 р.

Книжкова виставка "Мій рідний край, це серця рідна пристань"

 

                Є  край такий, що на легенду схожий,

                На казку, що в століття поривна.

                На цій землі - благословення Боже,

                Це -Тернопільщина, рідна сторона.

    У нашому ліцеї була організована книжкова виставка "Мій рідний край,це рідна пристань" про  славних мешканців нашого краю, які жили і зараз проживають  в кожному домі Тернопільського краю.

  Наш край дуже багатий на відомих письменників та поетів. Це  і Соломія Крушельницька(оперна співачка і педагогиня), Левко Крупа (поет, драматург, громадський діяч),Володимир Базилевський (поет і письменник). Відомі поети та письменники  нашого села Ярослав Павуляк(український поет-шістдесятник, член Національної спілки письменників України), Олег Смоляк, (вчений у галузі мистецтвознавства та фольклористики,учитель, диригент, культурно-громадський діяч, доктор мистецтвознавства, професор, Член Національної спілки композиторів України).Володимир Дорожовський (український літератор, громадський діяч), Ігор Миколів (автор книг). 

    Їхню естафету підхопили Михайло та Мирослав Олексіви, Віра Ковалишин, Богдан Ракочий, Марія Смоляк (Баб’як), Олександра Малік, Ігор Бережний, а останнім часом студентська та учнівська молодь – Соломія Джинджириста, Ігор Гуцайлюк, Ярослав,МоскальІ Ігор, Михайленко Оля, Ярослав Темірханов. 

     З творістю цих авторів можна  ознайомитись на нашій виставці.





середа, 20 березня 2024 р.

Книжкова виставка "Поет «недостріляного» Відродження" (до дня народження Максима Рильського)


                                                               Максим Рильський

   Один з визначних митців України ХХ століття, академік АН УРСР  Максим Тадейович Рильський (1895–1964), увійшов в історію української культури як поет, автор текстів до музичних творів, мовознавець, перекладач, громадський діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен, проповідник гуманістичних, загальнолюдських цінностей, що не втрачають свого вагомого значення і сьогодні.

                               Цікаві факти про Максима Рильського

   ⏩Максим Рильський народився у заможній сім’ї відомого етнографа та громадського діяча Тадея Рильського. На час народження сина – 19 березня 1895 року, батькові було вже 54 роки, походив він із заможного поль­ського поміщицького роду. Для батька це був другий шлюб. Його матір Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки, яку читати й писати навчив чоловік.

   ⏩Його з дитинства оточували представники інтелігенції. Батько вчив Максима читати й писати українською, що було тоді нетиповим явищем, адже у школах викладали тільки російською. Саме батько навчив Максима любити рідну природу та книги.

   ⏩Рильський почав писати рано, перший вірш було надруковано, коли йому було лише 12 років.

   Перша юнацька збірка Максима Рильського «На білих островах» вийшла у 1910 р. Це була ще поезія початківця, але вже тоді він вправно володів словом, хоча йому було лише 15 років. До збірки входило 57 поезій.

  Рильський чудово грав на фортепіано. Музики вчив його сам Микола Лисенко, батьків друг, у родині якого він довгий час жив. Максим Тадейович назвав композитора “сонцем української музики” й присвятив йому кілька віршів.

   Максим Рильський товаришував з Остапом Вишнею та Павлом Тичиною, спілкувався з Олександром Довженком. Після ув’язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості, разом вони часто ходили на полювання.

 ⏩Друзі називали Рильського «Максимом Золоте Серце», і це було виправдано. Він став опікуном над дітьми свого старшого брата Івана, що залишилися сиротами, й завжди відносився до Павла та Люби як до рідних. Катерина й Максим жили в злагоді й взаємопідтримці. Своїй дружині Рильський присвягив чимало поезій.

   Після Другої світової війни цензура знову взялася за Рильського. Навіть у школах учителі отримали вказівку заставити школярів заклеїти ті сторінки підручників, на яких була надрукована біографія і твори Рильського. А його збірки “Вірність” (1946) та “Чаша дружби” (1946) були заборонені.

   Рильський багато працював все своє життя. Він не лише писав вірші, а й багато перекладав. Поет залишив після себе сотні перекладів з різних мов та понад 40 збірок віршів. Також поет був академіком Академії наук УРСР, директором інститу мистецтвознавства, фольклору та етнографії, депутатом Верховної Ради СРСР. У той же час він ніколи не цурався фізичної праці: садив дерева, квіти, вирощував виноград.

   Працював М.Рильський до останнього дня, незважаючи на невиліковну хворобу, рак підшлункової залози, перед хворобою медицина виявилася безсилою.  Помер Максим Рильський 24 липня 1964 рок

Джерело: https://dovidka.biz.ua/maksim-rilskiy-tsikavi-fakti

Книжкова виставка до дня народження М.Рильського




вівторок, 19 березня 2024 р.

Книжкова виставка "Залізна леді української поезії"(до дня народження Ліни Костенко)


     Ліна Костенко — це видатна і знана кожному українцю поетеса і письменниця, яка здобула всесвітнє визнання завдяки своїй глибокій поезії та літературній діяльності. Це одна з найважливіших фігур сучасної української літератури, бо Костенко справді значно вплинула на розвиток України, як культурний, так і громадський.

    Поезія української поетеси відзначається надзвичайною глибиною та гармонією.

   Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в невеликому містечку Ржищеві, розташованому за 80 кілометрів від Києва. Майбутня поетеса прожила в цьому містечку лише шість років, та воно назавжди залишилося в її пам'яті. Коли Ліні було 6 років, родина переїхала до Києва.

    Ліна Костенко завжди служила живим прикладом відданості мистецтву і ідеям. Протягом свого життя поетеса отримала безліч високих нагород та визнань за свою творчість. Ось кілька з них:

  • Лауреатка Державної премії ім. Тараса Шевченка за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність» (1987).
  • Лауреатка Премії Антоновичів за збірку «Сад нетанучих скульптур» (1989).
  • Почесна відзнака Президента України (1992).
  • Лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000).
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000).
  • Звання Героя України (відмовилася).
  • «Золотий письменник України» (2012).
  • Відзнака ім. блаженного священномученика Омеляна Ковча (2013).
  • Орден Почесного Легіону (2022). Поетеса присвятила його українським військовим.

Це лише кілька з численних нагород і визнань, які отримала Ліна Костенко протягом свого життя. Її поезія і літературна спадщина продовжують вражати і надихати покоління за поколінням.

ЛІНА КОСТЕНКО — ЦІКАВІ ФАКТИ

    Життя видатної української поетеси є справжнім лабіринтом цікавих і незвичайних подій, які створюють портрет надзвичайно цікавої та надихаючої жінки. В її біографії сховано безліч незвичайних фактів і відкриттів, які розкажуть нам більше про цю видатну особистість. Насолоджуйтесь десятьма найцікавішими з них.

  1. Школу на Трухановому острові в Києві, в якій навчалася Ліна, спалили 1943 року разом з усім селищем, де мешкала родина. Спогадам про той період поетеса присвятила вірш “Я виросла у Київській Венеції”.
  2. Один твір письменниці екранізували. Це — кіносценарій “Перевірте свої годинники” 1963 року. У ньому йшлося про поетів з України, які загинули через Другу світову війну. Фільм зняли 1964 року, але його так і не побачили глядачі. Сценарій Ліни Костенко так сильно переробили, що вона відмовилася бути його автором.
  3. У 1967 році Ліну Костенко номінували на Нобелівську премію з літератури.
  4. Через завзятість і неабияку сміливість Ліну Костенко називають “залізною жінкою”. Вона завжди говорила і писала, що хотіла. Навіть коли її колеги боялися репресій і мовчали, вона відкрито критикувала владу. Таку незламність поетеса успадкувала від бабусі.
  5. Поет Дмитро Павличко, говорячи про Ліну Костенко зізнався, що досі не може викинути коробку сірників, яку він багато років тому купив для того, щоб під час зустрічі прикурити поетесі сигарету.
  6. Ліна Костенко — це перша українська поетеса, яка відмовилася від звання Героя України. Вона тоді сказала: “Політичної біжутерії не ношу!”. 
  7. Письменниця дуже любить подорожувати. Свого часу вона разом із чоловіком Василем Цвіркуновим об'їздила всю Україну на їхньому старенькому “Запорожці”.
  8. Поетеса з 1991 року відвідує Чорнобильську зону. Наприклад, у 2005 році поетеса взяла участь в експедиції, де разом з істориками та культурологами займалася збереженням спадщини Полісся. Тема Чорнобильської катастрофи посіла важливе місце і в творчості Костенко. Наприклад, у 2011 році вийшла книжка “Зоря на ім'я Полин: пам'ятаючи Чорнобиль”, до якої увійшли вірші поетеси та її кіносценарій "Чорнобиль: Тризна" в італійському перекладі.
  9. Ліна Костенко — почесна професорка Національного університету “Києво-Могилянська академія”, а також почесна докторка Львівського та Чернівецького національного університетів.
  10. Ім'я Ліни Костенко вшановують не тільки в Україні, і навіть не тільки на нашій планеті — 2015 року мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.

   Життя і творчість цієї видатної поетеси — це невичерпне джерело натхнення для багатьох поколінь. Вона залишається живим символом сили слова та гідності, яка і надалі надихатиме та навчатиме нас.

ТВОРЧІСТЬ ЛІНИ КОСТЕНКО

Ліна Костенко відома своєю обширною творчістю, в якій представлені вірші, поезії, есе, романи та поеми. Ось деякі з найвідоміших творів Ліни Костенко:

Романи:

  • “Маруся Чурай” — роман у віршах (1979);
  • “Берестечко” — роман у віршах (1999);
  • “Записки українського самашедшого” — єдиний роман Ліни Костенко 21 століття (2010).

Поеми:

  • “Дума про братів Неазовських” (1984);
  • “Скіфська одіссея” (1986);
  • “Сніг у Флоренції” (1987).

Поезії:

  • “Крила” — найвідоміша поезія Ліни Костенко;
  • “Вже почалось, мабуть, майбутнє…”;
  • “Віяло мадам Полетики”;
  • “Життя іде, і все без коректур…”;
  • “На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки…”;
  • “Моя любове! Я перед тобою…”;
  • “Мій перший вірш написаний в окопі…”;
  • “Очима ти сказав мені: люблю…”;
  • “Пастораль ХХ сторіччя”;
  • “Пелюстки старовинного романсу”;
  • “Пісенька з варіаціями”;
  • “Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…”;
  • “Розкажу тобі думку таємну…”;
  • “Світлий сонет”;
  • “Старенька жінко, Магдо чи Луїзо!..”;
  • “Тут обелісків ціла рота…”;
  • “Українське Альфреско”;
  • “Умирають майстри…”;
  • “Хай буде легко. Дотиком пера…”;
  • “Чекаю дня, коли тобі скажу…”.
  • Книжкова виставка «Цариця поезії України»до дня народження Ліни Костенко


Бібліотека — це тисячі книжок, журналів і… таємниць

Бібліотека — це тисячі книжок, журналів і… таємниць