Книжкова виставка "Український Гомер ХХ століття" (Улас Самчук)

 

      Улас Самчук (1905-1987) належить до найвидатніших українських прозаїків ХХ століття. На відміну від багатьох українських письменників-класиків того часу, які змушені були так чи інакше служити радянській владі, він відрізнявся послідовною євроцентричністю. Самчук побував у Німеччини, Італії, Франції, Чехії, Польщі. Досконало володіючи англійською, німецькою, французькою, польською, чеською, письменник чудово орієнтувався в тамтешніх літературах, читаючи твори багатьох письменників в оригіналі.

Літературні псевдоніми — В. Данильчук і В. Перебендя, псевдоніми, якими письменник користувався в публіцистиці 1930—40-х років,— Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак; криптоніми, якими письменник користувався в публіцистиці 1930—40-х років — УС, М.П., П.Б., Б.П., В.Р., М.К., Ф.Н.

  Сьогодні день народження одного з найвизначніших українських письменників XX століття Уласа Самчука. Будучи шістдесят років відірваний від рідної землі, Улас Самчук лишив у спадок світові величезну бібліотеку своїх праць про Україну.

      Улас Олексійович народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Волині (нині це Здолбунівський район Рівненської області)

  Із 22-річного віку Самчукові довелося жити за межами батьківщини. Призваний до польського війська, він як і багато інших українців не бажав служити інтересам чужої держави. Тому дезертував і виїхав до Німеччини. Далі була Чехословаччина, після Другої світової – Канада. Ненадовго відвідати рідну Волинь вдалося лише у розпал нацистсько-радянського збройного протистояння – у складі похідної групи ОУН (мельниківців).

   Улас Самчук зажив слави “українського Гомера ХХ століття” – відкрив світові справжню і невідому до того Україну. З-під його пера вийшли геніальні твори: “Волинь”, “Гори говорять”, “Марія”, збірки оповідань “Месники”, “Віднайдений рай”. У них він акцентував увагу на таких ключових темах, як загарбання більшовиками України, колективізація і Голодомор. Не оминув і героїчну боротьбу УПА за свободу України:

    Сам письменник був прихильником українського націоналізму і поділяв погляди його ідеолога Дмитра Донцова. Був близько знайомий з Оленою Телігою. ЇЇ сміливість, екзальтована натура і жіночність високо цінувалися письменником. Неодноразово літератор згадував її у своїх спогадах, як “дивовижну жінку”.

   У 1980 році письменника пропонували висунути на здобуття Нобелівської премії. Але цього не сталося через відсутність рекомендації від одного з Нобелівських лауреатів. Останні роки важко хворів, практично втратив зір і фізичну можливість до писання. 

   Улас Самчук не дожив всього чотири роки до відновлення Незалежності України. Але до останнього подиху вірив:

“Ми вернемося в свою велику, вимучену, вистраждану землю предків. Не сьогодні, так завтра, не в цьому, так в іншому поколінні; вернемось не тільки як жива матерія, а і як живий дух, вернемось, і то передовсім в продовженні, як творчість”.

І він мав рацію. У наші дні творчість Самчука нарешті повертається в Україну:

“Націю, яку вбивали століттями, всіма зброями, повернено до життя протягом десятків років єдиною зброєю слова... Прийде час, що все те словоблудіє про Сталінів і “старших братів” відпаде як полова від зерна... І наша література – рідна, многострадальна, гнана і переслідувана – та, що “на сторожі”, буде видною зо всіх місць планети”.  

Книжкова виставка "Український Гомер ХХ століття"