«Слово Тарасове вічно живе»(до 212 річниці з дня народення Т.Г.Шевченка)

   

 ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО -СВІТЛО ВЕЛИКОГО   КОБЗАРЯ

      Сьогодні  ми відзначаємо 212 річницю від дня народення відомого 
українського поета, художника, письменника Тараса Григоровича Шевченка.

     Народився Т.Шевченко  9 березня 1814 року у селі Моринці на Черкащині у бідній селянській родині кріпаків та мав 8 братів та сестер.  Тарас рано став сиротою , мати померла коли йому було 9, а батько, коли виповнилося 12 років., хлопчик зростав дуже бідно, , щоб вижити він прислуговував у дяка-вчителя, потім по довколишніх селах у дяків-малярів, потім пас овець.

   Повноцінної шкільної освіти у Шевченка не було. Він закінчив два класи у церковноприходській школі, тобто грамоти його вчив сільський дяк, але мав велике  бажанням вчитися і малювати., та далі  усе життя він вчився самостійно.

   Ще маленьким Тарас дуже любив малювати все навколо — людей, тварин, природу. Його талант помітили, а потім допомогли вчитися у художніх майстрів у Києві та Петербурзі. Тарас мріяв стати справжнім художником, але паралельно почав писати вірші про Україну і людей.
    

    Перший відомий вірш Шевченка він написав приблизно у 1837 році, коли йому було 23 роки.  Це була поема «Причинна». Його перша збірка віршів «Кобзар» вийшла у 1840 році і зробила його відомим поетом в 26 років.

    Тарас Шевченко був дуже патріотичним. Він писав про сильний дух українців, про свободу і важке життя селян, і за це влада  заслала його у далекі степи Казахстану  у 1847 році, і заборонили писати та малювати. Але Шевченко таємно писав та малював, мріючи про повернення в Україну.

   Тарас Шевченко (1814–1861) прожив 47 років, З них 34 роки провів у неволі: з яких 24 роки був кріпаком, 10 років — у засланні, і лише близько 12 років — відносно вільною людиною.

   Після заслання він нарешті повернувся, продовжив писати вірші і малювати. Він став, автором першого «Букваря» (1861) Від часу появи якого пройшло вже  165 років (1861) . Дослідники творчості Шевченка стверджують, що він за життя намалював 1300 картин, портретів, малюнків, ілюстрацій до українських казок  з яких дійшли до нас близько 800 робіт.

  

    Твори Шевченка перекладені на понад 100 мов світу.. У багатьох містах України стоять його пам’ятники, школи і вулиці названі на його честь.
Сьогодні Тарас Шевченко – символ українського народу він надзвичайно любив Україну. Тарас Шевченко був не тільки великим поетом і художником, а й справжнім патріотом України. Він показав, що любов до рідної землі, сміливість і щирість важливі у житті кожної людини. Він був сміливим і терплячим, бо навіть у засланні не переставав мріяти, писати і малювати.
    Його творчість надихає нас  любити свою Батьківщину, свій народ, підтримувати одне одного,бути  щирими та сміливими.
  Сьогодні стіни нашої школи наповнилися особливою атмосферою — ми відзначали день народження постаті, яка стала символом української незламності, Тараса Григоровича Шевченка.
  Однією з подій стала тематична виставка, присвячена життю та творчості поета.

Книжкова виставка "«Мій Шевченко: Від Букваря до Кобзаря»"

 
Наші учні та вчителі спільно з бібліотекарем  підготували неймовірні експозиції:

Дитячі ілюстрації до найвідоміших творів Кобзаря.

Видання «Кобзаря» різних років (від старовинних сімейних реліквій до сучасних арт-буків).

Творчі проєкти: учні поглянули на постать Тараса по-новому, представивши його не лише як класика, а й як сучасного супергероя нашої культури.

Книжкова панорама: від маленьких кишенькових видань до «Живого Шевченка» та знайомого всім «Букваря». 

Творча атмосфера: виставка прикрашена традиційними вишитими рушниками та квітами, що створює затишок і відчуття зв'язку з нашою історією. 
     Шевченко — це не про минуле. Це про нашу незламність, про віру в перемогу та любов до рідного дому. Гортаючи ці книги, ми вчимося бути справжніми українцями.

3 березня Всесвітній день письменника

   Письменство — це генетичний код нашої нації!

        Сьогодні, 3 березня, ми відзначаємо Всесвітній день письменника. Але для нас, українців, це свято має особливий, глибший зміст.

      В історії нашої культури письменник ніколи не був просто "автором текстів". Він був пророком, воїном та голосом народу, який намагалися заглушити століттями. Від Кобзаря до поетів Розстріляного відродження, від шістдесятників до сучасних авторів, що пишуть у бліндажах та бомбосховищах.

    У Всесвітній день письменника, наша шкільна бібліотека перетворилася на справжній часовий портал. Погляньте на ці полиці — це не просто книги, це голоси, які навчили нас любити, боротися та бути українцями.

                                           Наші вчителі крізь століття

Гортаючи сторінки виставок, ми знову зустрічаємося з тими, хто заклав фундамент нашої культури:

• Тарас Шевченко-наш духовний батько, чий «Кобзар» став справжньою конституцією українського духу. Він довів, що слово може бути потужнішим за будь-яку зброю.

•  Леся Українка — символ незламності. Її «Лісова пісня» та філософська лірика вчать нас перемагати обставини й вірити у «світло, що не згасає».

• Іван Франко — справжній титан праці, який написав тисячі творів, відкривши українцям шлях до європейської культури.

• Максим Рильський — поет-академік, який поєднував у своїх віршах мудрість філософа та ніжність закоханого в природу митця. Його заклики плекати мову «як парость виноградної лози» актуальні як ніколи.

• Григір Тютюнник — майстер «малої» прози з великим серцем. Його новели — це живий біль і жива радість звичайних людей, про які неможливо читати без хвиль емоцій.

• До сузір’я геніїв, чиї книги прикрашають нашу експозицію, додаємо:

  • Панас Мирний — справжній "корифей" психологічного роману. Його твори — це глибоке занурення в душу народу, де кожен рядок дихає правдою життя.

  • Іван Нечуй-Левицький — майстер українського пейзажу та побуту. Хто з нас не сміявся й не сумував разом із героями «Кайдашевої сім’ї»? Він навчив нас бачити іронію та мудрість у щоденних справах.

  • Михайло Коцюбинський — "Сонцепоклонник" нашої літератури. Його «Тіні забутих предків» — це магія Карпат, втілена у слові, що заворожує з першого речення.

  • Григорій Сковорода — наш мандрівний філософ, чиї афоризми про "сродну працю" та внутрішню свободу сьогодні є головним дороговказом для кожного, хто шукає свій шлях.

  • Дмитро Павличко — поет, чиї «Два кольори» стали неофіційним гімном української душі, поєднуючи в собі червону любов та чорну журбу нашого народу.

   Мистецтво писати — це вміння бути почутим. Сьогодні ми згадуємо не лише класиків, а й вивчаємо біографії тих, хто пройшов крізь випробування, але не зрадив своєму покликанню. На стендах — життєві шляхи, повні боротьби, натхнення та безмежної любові до України.

  Це свято кожного учня, який пише свій перший вірш у зошиті. Це свято вчителів, які відкривають учням магію художнього слова. Це день вдячності за те, що ми маємо можливість читати рідною мовою, пізнавати свою історію та творити власне майбутнє.

"Книги — це морська глибина..." — і ми запрошуємо кожного з вас пірнути в цей океан мудрості на великій перерві!