Микола Хвильовий

                                                                

                                                           Микола Хвильовий

1893, 13 грудня – у Тростянці на Сумщині народився Микола Хвильовий (Микола Фітільов), український прозаїк, поет, публіцист.

---

    Микола Хвильовий народився в селі Тростянець (нині Сумська область) у родині педагогів. З ранніх років Микола виховувався лише матір’ю, яка переїхала до Богодухівшини, працювати вчителькою, а згодом переїхала на хутор Дем’янівка поблизу Диканьки. Майбутній поет навчався у Краснокутській вищепочатковій школі, а потім вступив до Богодухівської гімназії, з якої був виключений у п’ятому класі. З 1911 року Микола Хвильовий почав працювати писарем у волосній справі, і паралельно займався самоосвітою. 

    У 1916 році екстерном склав гімназійні іспити й отримав диплом про середню освіту. У тому ж році Микола потрапив до війська і брав участь у оборонних діях під час Першої світової війни. У подальшому війна Миколу не оминула, і вже в 1918 році він приєднується до Червоної армії.

Біографія Миколи Хвильового(відео)

     На початку 1920-х років популярність Миколи Хвильового на українських просторах починає невпинно зростати. Навесні 1921 року письменник переїжджає до першої столиці України – Харкова. Уже влітку 1921 року окремим виданням вийшла поема Хвильового “В електричний вік”, а в листопаді – збірник “Жовтень”. Згодом видає поетичні збірки “Молодість”, “Досвітні симфонії”, “Сині етюди”, “Осінь”, “Я (Романтика)” тощо. 

    13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився у власному кабінеті, залишивши дві передсмертні записки:

Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя – ви й не уявляєте. Сьогодні 13-те. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. 

Усе своє майно й авторські права він заповів доньці – Любові Уманцевій. 

Книжкова виставка "Твори Миколи Хвильового"

Григорій Савич-Сковорода

 

"Світ ловив мене, та не спіймав"

Список творів Григорія Сковороди

• “Діалоги між двома сусідами” – збірка алегоричних розмов, де розглядаються питання моральності, доброчесності та прагнення до щастя.
• “Розмова з Музою” – поетичний діалог, у якому висловлюється задум про таємниці життя та роль натхнення у творчості.
• “Думи про сутність людської природи” – філософська праця, в якій розглядається природа людства, його вроджена доброта та потенціал для морального зростання.
• “Пісні душі” – збірка поетичних віршів, в яких висвітлюються теми кохання, природи, духовності та людського досвіду.
• “Флейта душі” – філософсько-поетична праця, у якій розглядається взаємозв’язок духовного та матеріального світів та прагнення до внутрішньої гармонії.
• “Буквар” – дидактична праця, спрямована на навчання дітей основам грамоти за допомогою простих віршів та моральних уроків.
• “Сад Божественних Пісень” – збірка релігійних та духовних пісень, в яких виражається глибока віра Сковороди та роздуми про божественні істини.
• “Байки” – серія моралістичних байок, в яких через алегоричні оповіді з участю тварин та людських персонажів ілюструються етичні принципи.
• “Філософські листи” – збірка листів в стилі філософських роздумів, які стосуються різних тем, таких як щастя, доброчесність та прагнення до знань.
• “Заповіт” – глибока та внутрішньо спрямована праця, в якій Сковорода розмірковує про свій життєвий шлях, передає мудрість та роздумує про спадок, який бажає залишити після себе.

     Це лише кілька прикладів літературних творів, які написав Григорій Савич Сковорода. Його творчість охоплює широкий спектр жанрів і відображає його філософські погляди, поетичну чутливість та моральні вчення.

    Вплив Григорія Савича Сковороди вийшов далеко за межі його часу. Його філософські ідеї та літературний внесок продовжують надихати цілі покоління мислителів, письменників і митців. Акцент Сковороди на моральних цінностях, гуманістичних ідеалах і прагненні до знань знаходить відгук у людей, які шукають мудрості й особистісного зростання.

   Вчення Сковороди особливо актуальні в сучасному швидко мінливому і взаємопов’язаному світі. Його акцент на самоаналізі та важливості цілеспрямованого життя знаходить відгук у людей, які шукають сенс і самореалізацію. Ідеї Сковороди долають культурні та географічні кордони, що робить його воістину універсальною фігурою.

    Насамкінець слід зазначити, що життя і творчість Григорія Савича Сковороди залишили незгладимий слід у світі філософії та літератури. Від скромного початку до глибоких прозрінь – шлях Сковороди свідчить про силу знань, наполегливість і прагнення до істини. Його філософські вчення та літературний геній продовжують надихати й просвіщати, запрошуючи нас замислитися про глибокий сенс життя та наше місце у Всесвіті.

    Прощаючись із цим захопливим дослідженням життя Сковороди, давайте збережемо його мудрість у наших серцях і будемо прагнути втілювати в життя ідеали, які він проповідував. Григорій Савич Сковорода, мандрівний філософ і поет, назавжди залишиться в пам’яті як маяк просвітництва і джерело натхнення для прийдешніх поколінь.

Книжкова виставка "Світ ловив мене, та не спіймав"

Платон Воронько

                                                                   Платон Воронько 

     Письменник (1913–1988). Найвідоміший його вірш – про хлопчика Помагая, що десятки років не залишає шкільної програми. Тепер про нього можна й співати. Також вся українська малеча знає рядочки віршів «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде…», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня».

    Платон Воронько народився 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті, потім навчався в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого поїхав до Таджикистану на «почесні» для молоді будівельні роботи, якими «славився» радянський час. Почав писати вірші «в шухляду».      Після служби в армії повернувся на Сумщину, певний час працював учителем української мови та літератури, а 1937 року вступив до Літературного інституту ім. О. М. Горького, де здобували літературну освіту більшість радянських письменників. 1939 року Платона Воронька довго не відпускала війна – спершу на фінському фронті, потім на фронтах Другої світової (зокрема в партизанському з’єднанні Сидора Ковпака, де він був командиром підрозділу підривників). Після війни займався вже винятково літературною творчістю, а також двічі був депутатом Верховної Ради Радянської України.

     Платона Воронька знають як «поета-пісняра» (за словами М. Рильського), багато його віршів покладено на музику.

    За твори для дітей 1976 року його було нагороджено премією імені Лесі Українки.

Книжкова виставка "Твори Платона Воронька"