Богдан-Ігор Антонич
Народився на Лемківщині в родині священика Василя. Ця найбільш віддалена на захід українська етнічна територія нині належить Польщі. Справжнє прізвище батька було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина.
Освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки. У Сяноцькій гімназії був одним з найкращих учнів.
Поет грав на скрипці, малював. Після університету зайнявся виключно літературною працею, з неї й жив.
За шкільні роки перечитав польською всіх Нобелівських лауреатів та українську класику.
Вірші Богдан-Ігор Антонич писав зазвичай уранці, щойно зі сну. За своє коротке життя він видав лише одну збірку, коли йому було 22 роки. Дві наступні збірки були видані вже через деякий час після його смерті.
Богдан мав проблеми із зором, тому через короткозорість носив окуляри. Таку ж проблему мала його матір.
Влітку 1934 в цукерні “Оаза” Антонич познайомився з майбутньою нареченою. Ольга ще вчилася в гімназії у Тернополі. Поет був уже відомим у Львові. Вони планували весілля, але Антонич не дожив кілька місяців до цього.
Помер Антонич на 28 році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало.
Через офіційну заборону став відомий лише з середини 1960-х.
Богдан-Ігор Антонич чому подвійне ім’я? Письменнику дуже подобалось ім′я Ігор. Перші свої твори він підписував псевдонімом Ігор Ігоренко. Згодом твори він уже підписував власним прізвищем, але додав ще й улюблене ім’я.
- «Гімн життя»
- «Гімн перед світанням»
- «Елегія про перстень ночі»
- «Елегія про перстень молодості»
- «Дзвінкова пані»
- «Дума про плакати»
Немає коментарів:
Дописати коментар