130 річниця від дня народження М.Хвильового

    Микола Хвильовий (справжнє прізвище Микола Григорович Фітільов) (13грудня 1893, Тростянець — 13 травня 1933, Харків) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози, прихильник антропософських поглядів Освальда Шпенглера.

   Народився Микола Григорович Фітільов 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині (нині райцентр Сумської області) в родині вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію.

    Під тиском критики «Пролітфронту» Микола Хвильовий разом з Павлом Тичиною, Миколою Кулішем, Юрієм Яновським та ще 14 письменниками вступають до ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників

   У 1920-ті роки повністю підтримує і впроваджує в життя політику «українізації». У своїх памфлетах виступав проти русифікаційного і «просвітянського» векторів розвитку української радянської культури під гаслами: «Геть від Москви!», «Україна або Малоросія?», «Орієнтація на психологічну Європу».

   У 1927 році працівники ГПУ УСРР заводять справу-формуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового.

   У грудні 1927 — березні 1928 перебував у Берліні та Відні. У січні 1928, перед поверненням в Україну, у листі до газети «Комуніст» засудив своє гасло «Геть від Москви!». Однак його покаяння було вимушеним і нещирим. Після повернення в Україну продовжував втілювати попередню ідеологічну орієнтацію ВАПЛІТЕ у створених ним журналах «Літературний ярмарок» (1928–1930) та «Пролітфронт» (1930–1931). Після закриття обох журналів пробував писати, дотримуючись «партійної лінії», однак був майже цілком ізольований від літературного життя радянським режимом. На знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) 13.5.1933 у Харкові покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім’я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.

Поезії

Молодість

• «О рудні, ваше свято…»
• Скляр
• «Не шкодуй, моя мила мати…»
• Весняне оповідання
• Після громовиці
• «Мліти в полум’ї вік, без кінця…»
• Сонячна вага
• Швець працює
• Що нам морок
• Біля коксової печі
• Молотки
• Іду я Додому
• В дощовитий день
• Уривки (I–II)
• На верхів’я

Досвітні симфонії

• Досвітні симфонії (I–II)
• Клавіатурте
• Тіні
• Ми
• «Подивись на крицю — потонули очі…»
• На цвинтарі
• Пам’яті Гната Михайличенка
• Смуток
• За обрієм зима
• Голод
• «Моя золота береза…»
• Павлові Тичині
• Народна пісня
• «Битими шляхами, побитими…»
• «На вулиці свято…»
• «У полі голосить мати…»
• «Зазеленим гаєм…»
• «Слово „повстання“ таємне…»
• Тріолети (I–II)
• «Стовп… Стовпи…»
• «З одного боку посіпаки, продажники, кнурці…»
• Ах, як мертво
• «Коли куделить павутиння…»
• «…То диму молоко душа на жито точить…»
• «На мінори розсипалась мряка…»
• «Безмежно журнії оселі…»
• Блакитний мед
• «Через переліг й байрак темний…»
• «Підвівся день. Уперся в небо»
• «На кучугурах минулого…»
• «Я із жовтоблакиття перший…»

Окремі вірші

• Ex oriente lux
• Пісня з тракту
• На позиції
• Путь
• «Увечері проходжу по майданах…»
• «Поле. Шляхи. Могили…»
• Катеринка
• «Прийде сюди холодна, вечірня…»
• «У полі тиша — літній день»
• «Я тепер покохав город…»
• «Та невже ніколи не забуду…»
• Трамвайний лист (I–IV)
• Зелена туга (I–IV)
• «Співає тиша десь…»

Поеми

• В електричний вік
• Поема моєї сестри

Оповідання й новели 1921–1923

• Вступна новела
• Життя
• Колонії, вілли…
• Редактор Карк
• Кіт у чоботях
• Юрко
• На глухім шляху
• Солонський яр
• Силуети
• Шляхетне гніздо
• Синій листопад
• Чумаківська комуна
• На озера
• Бараки, що за містом
• Свиня
• Кімната ч. 2
• Легенда
• Заулок
• Елегія
• Дорога й ластівка
• Арабески
• Повісті та оповідання 1923–1927
• Я (Романтика) Текст онлайн
• Пудель
• «Лілюлі»
• Санаторійна зона
• Сентиментальна історія
• Мати (новела)
• Із Вариної біографії
• Наречений
• Бандити
• Злочин
• Вальдшнепи (1927)
• Думки проти течії (1926)
• Іван Іванович
• Камо грядеши? (1925)
• Сині етюди (1923)
• Осінь (1924)
•